Село не люди Люко Дашвар


– Класно! – зрадiв Вадька. – А коли тi люди приiдуть?
– Власне, через кiлька днiв. Іще хочуть пiсень народних послухати, може, якусь нову для себе знайдуть. Отже… Щоб усi до одного з батьками поговорили, хай пiснi згадують, до приiзду гостей готуються. Скорiше за все, вченi у Шанiвцi зупиняться.
– Тодi хай шанiвськi й готуються, – пiдсумував Вадька.
Удома Маруся пиляла очманiлого вiд пиятики Степана.
– Ну, Стьопо, гляди менi! Якщо про вчених збрехав… Буде тобi i стопка, й пiсня!..
– Марусю, хiба я собi ворог?! Хоч побожуся. Були вченi! Точно були. Випадково зустрiлися на автостанцii у райцентрi. Ну, я iх пригостив, ясна рiч! Поговорили. Серйознi люди. Як про курган почули, загорiлися. Кажуть: «Усе! Їдемо до вас!»
– І коли? Я дiтям уже сказала, що вченi приiдуть.
– От ти базiкало! – Степан потягся до акордеона. – Хоч у пекло, аби поперед батька.
Уже й сонце в потилицю припекло, а Роман усе сидiв i сидiв пiд копою недвижно, як та каменюка. Схаменувся тiльки, коли гуркiт вiд дороги пiшов. Ноги налитi розiм’яв, iз-за копи вийшов. Гля’ – сам Залускiвський iз якимось незнайомим. ЗІЛа на дорозi кинули, до копи чешуть.
Залускiвський Романа побачив – i незнайомцевi, тихо так:
– І ще одне прохання. Ви, Анатолiю Петровичу, не кажiть, що ви зi страховоi компанii, бо…
– Бо що?
– Та кровососи ж! Як узнають, що я копу застрахував, будуть iз мене грошi тягти.
– Ну, я не знаю…
– Я вiддячу! – Залускiвський страховиковi.
Той аж спину розправив.
– Оце дiло. Добре, не скажу.
– Ну, здоров, Романе! Як справи? – Залускiвський ляснув по Романовiй долонi. – Горiлки не пив? У дiвок пiд копою не встромляв?
Роман око примружив.
– Та нi…
– А це людина iз санстанцii. Оце у справах iхали. Дай, думаю, на копу гляну.
– А що на неi дивитися. Стоiть собi.
– І ви тут цiлодобово? – запитав незнайомець.

Читать книгу полностью:
 -

Аннотация

Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині усього тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця…

Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність стоять пліч-о-пліч – настільки близько, що стають невіддільними…


Год: 2007
Возраст: 16+
ISBN: 978-966-14-1495-1, 978-966-14-1497-5, 978-966-14-1494-4, 978-966-14-1496-8, 978-966-14-1493-7
Правообладатель: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Магазин: ЛитРес
Другие книги автора