Жовтий князь Василь Барка


Вiдповiдальний, мов коло порохового погреба.
Стара нiчого не казала: ведена пiд руку, вiддалялася до хати.
Прилягла на пiл, лахмiтину пiдославши; i – мов нездужала незнаною пошестю.
Млистi приуяви кружилися, всi розметанi. Крiзь майорiння вiдчувала: наближений морок холодною запоною обкидаеться, i нiде обминути. Потiм розтанув. Лишився бiль, гiркий i гострий, не так за себе, як за внукiв – iсти вже нiчого дати. Квилитимуть, пташенята при дорозi. В свiтi нема нiкого, хто б помiг. Незнанi вони нi в кого i нiхто не заступиться; коли пропадуть, слова нiхто не скаже. Один Бог бачить з неба. Може – iспит, нехай очистимося в горi, як огнi останньому.
Родина ставить речi на мiсця.
Потiм: що iсти? – дiти просять. Мати вирила десь на грядках дрiбненькi бурячки; зварила юшку. Дуже посолену, сьорбали з сухарцями, що були розсипанi в хижцi.
Ось, лихо захопило тенетами – несила вирватися. Безжалiсно, нiби гроза, облягло; мучить, наганяючи до загибелi.
Дiти споважнiли, мов цiлком розумiють, що дiеться.
Бабуся i мати, сидячи на полу, почали клопiт коло одежин – оглядають: котра годиться про зиму, котра нi.
– Стрiнув пiчник, – говорить бабуся, – про церкву питав, чи закрили.
Андрiя цiкавить чудесник, який, справлявши пiч, розповiв про хитрi димоходи всерединi. Доти пiч видавалася нудною: купа цегли; а тепер – повна загадок.
– Кажу йому, що було. Вiн i жалiеться: не глянемо на Писання – по ньому жити. Читаемо сторiнки нивок: туди серця вiддали. Так само сказав батюшка.
– І правда! – зiтхае мати.
– Про небо забули. Горе прийде.
– Вже почалося.
– Сказав тодi: живемо в кiнцi часiв. Тож антихристи спiшать зло довершити. Це з iкон видно; Спаситель на хрестi мучиться, а внизу вони, домальованi, скрегочуть, глядячи на безвинного… Люди кажуть, що вкоiться пекельство, аби вiдзначити дев’ятнадцять вiкiв пiсля розп’яття: так кажуть.

Читать книгу полностью:
 -

Аннотация

Творчість Василя Барки (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет, 1908–2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.

Роман «Жовтий князь» (1958–1961) – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – страшному голодомору 1932–1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.


Год: 1961
Возраст: 16+
Правообладатель: OMIKO
Магазин: ЛитРес Василь Барка